Флеболог | Cудинний хірург | Тромбофлебіт | Лікування тромбофлебіту ніг
Флебіт — що це за захворювання та в чому його особливості?
Упродовж життя організм людини піддається впливу маси негативних факторів, які призводять до поступового його послаблення та порушення ключових життєвих функцій. Внаслідок цього можуть почати розвиватися захворювання в гострій і хронічній формі, які значно ускладнюють життя людині. Одним із найбільш поширених на сьогодні захворювань кровоносних судин є флебіт — це запальний процес, який вражає стінки судин. Найчастіше він протікає в хронічній формі, часто безсимптомно. У цьому і є основна проблема, пов’язана з його діагностуванням та своєчасним лікуванням.
У рідкісних випадках флебіт може з’явитися раптово в гострій формі. У даному випадку він супроводжується сильними болями в області уражених вен, почервонінням та інколи підвищенням температури. Найчастіше ця хвороба вражає вени в нижніх кінцівках (і супроводжується їх тромбуванням), але іноді може поширюватися й на інші частини тіла. Середній вік пацієнтів, які найчастіше страждають даним захворюванням, варіюється в межах 50–65 років. Пов’язано це, у більшості випадків, зі множинними супутніми захворюваннями та природним зносом стінок судин. Частою причиною флебіту є довенне введення медикаментів (у пацієнтів, які тривало довенно отримують «крапельниці»).
Флебіти, тромбофлебіти — симптоми та види захворювання
Стінки судин від природи дуже еластичні, що дає змогу їм забезпечувати нормальний приплив крові, достатній для нормального функціонування внутрішніх органів. За найменших змін у структурі судинних тканин та втраті ними еластичності починаються незворотні зміни. Саме вони найчастіше і призводять до запальних процесів у вигляді флебітів та тромбофлебітів як їх наслідків. Хронічний і гострий флебіт може уражати:
- Поверхневі (підшкірні) вени;
- Глибокі вени (зазвичай йдеться про їх тромбоз).
Крім цього, у з місця ураження судинної стінки, він підрозділяється на кілька основних видів (які не мають суттєвого значення і впливу на лікування):
- ендофлебіт;
- перифлебит;
- панфлебіт.
Флебіт та тромбофлебіт проявляють себе по-різному – залежно від ступеня вираженості, виду і тривалості захворювання до появи первинної симптоматики. Поверхневий тромбофлебіт (тромбофлебіт підшкірних вен) можна пальпувати в місцях запалення. Він відчувається як пружне ущільнення по ходу вен, у районі якого спостерігається почервоніння шкіри. Може супроводжуватися загальним нездужанням та погіршенням самопочуття. Глибокий флебіт (тромбоз глибоких вен) супроводжується часто підвищенням температури тіла, припухлістю (або частіше виразним набряком), побілінням (як і почервонінням) шкірних покривів у місці виникнення. Найчастіше саме на тлі глибокого флебіту (тромбозу глибоких вен) у вигляді ускладнення розвивається тромбоемболія легеневої артерії («відрив тромбів»).
Флебіт і тромбофлебіт — діагностика й лікування
Найважливішим моментом у боротьбі з цим запальним захворюванням є його своєчасне діагностування, так як запущені і вчасно не ліковані випадки дуже складно піддаються лікуванню. При найменшій підозрі на виникнення проблем із венами необхідно провести термінову діагностику. Зазвичай це дуплексне сканування або процедура ультразвукової доплерографії вен. Слід розуміти, що флебіт (тромбофлебіт), а тим більше флеботромбоз (тромбофлебіт глибоких вен), не варто самостійно лікувати в домашніх умовах, а обов’язково слід звертатися по допомогу до кваліфікованих фахівців.
Лікування запального процесу (флебіту) та його наслідків у вигляді тромбофлебіту та флеботромбозу проводиться в основному консервативними методами. Правильна схема лікування дає змогу в більшості випадків лікуватись амбулаторно (вдома). Найважливіше для успішного лікування — правильно призначена схема лікування (в першу чергу медикаменти на розрідження крові). Крім того, застосовуються протизапальні, знеболюючі препарати, вкрай рідко (хоча часто призначаються) потрібні антибіотики. Дані засоби зазвичай повинні супроводжуватися застосуванням компресійної білизни. У категоричній більшості (скоріше як виняток) хірургічне втручання не показане.